НА ДОПОМОГУ ПЕДАГОГАМ

Бесіда на тему: "Ми – миротворці".

Вихователь. Нумо, діти, знову звернемося до теми дружби і любові, злагоди і миру поміж людьми. Бо завжди дуже добре жити всім там, де є доброта і любов, взаємопорозуміння і терпимість, де між усіма налагоджені добрі стосунки. Там лине пісня і жарти, квітне радість і щастя. Там не тільки добре спілкуватись, розповідати і слухати про все на світі, а приємно просто мовчати, бо знаєш, що тебе оточують доброзичливі люди, твої друзі, які не зрадять і не осудять, які прийдуть на допомогу, порадять, добрим словом розвіють усі негаразди. Та найбільше в світі щастя — це мир на землі, коли на ній розквітають чарівні квіти, а люди живуть спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, а діти вчаться, здобувають знання, щоб зробити наш край ще прекраснішим. Мир на землі — це найбільше благо, бо є тато і мама, ніхто не гине у боях, і багато радості у світі.

Вихователь і дітки

Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ!

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Це дні роботи, сповнені натхнення,

Щасливі сім’ї, здійснення надій.

Й нас не лякають вибухи страшенні,

Й солдати не кидаються у бій.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожнім домі — хліба коровай!

Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов!

Вихователь. Про мир і щастя мріють люди з давніх-давен, скільки існує людство, стільки й живе у серцях чарівна мрія про мир. Бо ж лише коли мир є, то можуть здійснитись усі найзаповітніші прекрасні мрії людини, її надії. От чому між дітьми виникають сварки і бійки? Тому, що не хочуть поступитися, хтось вважає себе кращим, хоче верховодити, а інший не дає цього зробити. Якщо поміж дітьми пропала злагода, то і миру не буде, діти обов’язково поб’ються або ж будуть сердитись одне на одного, ображатись. Тому дуже- дуже важливо з раннього дитинства вчитись жити у злагоді і в мирі, дотримуватися норм людської поведінки, вчитися так поводитися, щоб нікого не образити, не скривдити тих, хто слабший або менший. Треба бути з усіма ввічливим, чемним, вміти слухати людей і чути, поступатись і переконувати словами, а не кулаками. З раннього дитинства треба вчитись бути дипломатами, вміти гарно і переконливо доводити свою правоту, добирати потрібні слова. Коли з дитинства всі навчаться так поводитись, то й коли стануть дорослими, так чинитимуть, а тоді і в суспільстві буде мир і злагода.

Дитина

Мир на землі, хліб на столі,

Спокій в усьому світі.

ходять в садочки діти малі,

Радісно сонце світить.

Люди будують нове житло,

Будуть у щасті жити.

Кожній людині потрібне тепло,

Щоб майбуття творити.

В кожнім суспільстві потрібен лад,

Злагода, співіснування.

І зацвіте вся земля, мов сад,

Радісним буде світання.

Вихователь. Все починається з самої людини, з її душевного стану, вихованості, поведінки, відчуття гармонії з навколишнім світом, з красою довкілля. Бо світ нам дістався надзвичайно прекрасний, чарівний. І треба любити цю диво-природу, захоплюватись і вміти милуватися, переживати, спостерігати і знати, для чого ми прийшли у світ. А приходить людина для добра і радості. Тому завдання у всіх людей на землі одне — творити добро!

Звучить П’ята симфонія П. І. Чайковського. На фоні музики вихователь читає вірш.

Поглянь, дитино, світ такий, як казка!

У пахощах, у звуках, в кольорах.

Від сонечка до нас струмить любов і ласка,

Земля, як у віночку, вся в квітках!

Відчуй, дитино, запахи чарівні,

Що від землі ідуть, від квітів і від трав.

А поять нас струмки й джерела дивні...

Я хочу, щоб ти серцем це ввібрав!

Послухай пісню пташки на світанні

І звуки лісу, поля і небес.

Яка гармонія! Яке міцне єднання

Краси і щастя, радості й чудес!

Кожна людина хоче, щоб до неї добре ставились, привітно розмовляли, любили і поважали, не кривдили, говорили теплі слова... Тому, в першу чергу, вона так сама повинна ставитись до інших людей! Тобто, любити і поважати людей, не кривдити, не чинити зла, не ображати інших. Дуже гарне правило, чи не так? А тепер подумайте кожен про себе!

Чи завжди ми поводимося з іншими так, як хочемо, щоб поводилися з нами? Далеко не завжди. Тому, що людина часом надто себе любить і не може себе правильно оцінити. Треба уміти подивитися на себе збоку, як на стороннього, тоді побачимо, що ми буваємо не завжди праві. Тож коли щось вам дуже хочеться сказати іншому: якесь зауваження, слово, що може образити людину — подумайте, а чи ви кращі, чи у вас нема недоліків, чи взагалі ви маєте право таке казати людині. Кажуть у народі: «Сім разів відміряй, а раз відріж». От і ви сім разів подумайте, зважте, перш ніж сказати, бо слово гостріше за ніж, воно глибоко може ранити.Є ще заповідь, яка закликає: «Шануй батька свого і матір свою» — це перша заповідь з обітницею — «Щоб добре велося тобі, і щоб був ти довголітній». Бо хто ж у світі найрідніший за батька та матір? Вони єдині! Хочеш жити у добрі і злагоді, у любові і радості, то шануй та поважай батька та матір — так просто! Тепер подумайте кожен, як ви ставитесь до своїх батьків, чи завжди ви добрі та слухняні, бо навіть коли у вас у думках є щось негарне, то ви вже порушуєте цю заповідь, а тоді не питайте, чому у вас не все так, як би хотілось.Отже, треба завжди жити у мирі і злагоді.Вихователь. Наш народ завжди був високодуховним. Про це свідчать прислів’я: «Хто добра людям бажає, той і сам добро має». «Не одежа людину красить, а добрі діла».Тому завжди думай, що і як ти робиш, що і як говориш, і твори добро, тоді й тобі воно повернеться добром і радістю. І ніколи нікому не заздри, бо нема двох однакових людей. Що може один, не може інший, а що можеш ти, не може хтось другий.Діти кажуть прислів’я, які підготували: «Мовчанка гнів гасить». «Не копай яму другому, бо сам у неї і впадеш». «Пильнуй свого носа, а не чужого проса». «Доброму скрізь добре» та ін..І завжди пам’ятай, що треба всіх любити. Бо коли є у твоєму серці свята любов, то ти не пройдеш повз чуже горе, допоможеш тому, хто цього потребує. Порадієш з тим, хто хоче поділитися радістю. Бо любов — це найвище у світі почуття, від любові народжується все на Землі!

Любов — найвище в світі почуття!

У ньому сонце, щастя, цілий світ!

З любові починається життя,

Вона нас гріє і на схилі літ!

Любові забагато не бува,

Й ніколи зайва не буває теж...

Одягнута у лагідні слова,

Вона нас щиро зігріва, без меж!

Любов, як сонце, нашій дітворі,

Бо зігріває кожен день і час.

Як синь небес над нами угорі,

Щоб промінь доброти в душі не згас!

То ж удосконалюйтесь, діти, вчіться робити добро людям і творити добро на землі. Запам’ятайте, що все починається з дитинства. Як навчитесь — такими і підете в життя, а воно дуже складне. Тому не будьте чванливі, заздрісні, егоїстичні, а вчіться бути добрими, лагідними, щирими і щедрими на любов і добро, вірними. Тоді поміж вас пануватиме мир, злагода, любов і дружба.